Діагностика
готовності дитини до школи складається методик, які проводяться у два етапи.
Перший етап проводиться на початку учбового року (листопад). Він спрямований
для виявлення рівня розвитку психічних процесів у дітей. За результатами
діагностування надаються рекомендації вихователям та батькам над чим потрібно
працювати на протязі року. Другий етап проводиться в кінці учбового року
(квітень). Він спрямований на виявлення готовності дитини до школи. За
результатами діагностики готовності до школи надаються консультації вихователям
та батькам.
Діагностика
готовності дитини до школи включає оцінку різних аспектів, які впливають на її
успішний старт у навчанні. Результати такої діагностики можуть допомогти
вчителям, батькам та іншим педагогічним спеціалістам зрозуміти потреби та
можливості дитини і відповідно підготувати її до навчання в школі. Ось деякі
аспекти, які можуть включатися до результатів діагностики:
Соціальна
готовність: Оцінка взаємодії дитини з однолітками та дорослими, здатність висловлювати
свої думки, спілкуватися, дотримуватися правил гри та спільних активностей.
Емоційна
готовність: Аналіз рівня саморегуляції емоцій, уміння впоратися зі стресом,
розділяти, співчувати та відчувати емпатію до інших дітей.
Пізнавальна
готовність: Оцінка здатності дитини сприймати нову інформацію, розвивати увагу,
пам'ять, мислення, уяву та творчість.
Мовна
готовність: Аналіз розвитку мовних навичок, зокрема володіння мовними
структурами, здатність до висловлювання думок та слухання інших.
Моторна
готовність: Вивчення рівня розвитку моторики, координації рухів, міцності та
витривалості.
Когнітивна
готовність: Оцінка розвитку когнітивних навичок, таких як розрізнення форм,
кольорів, літер, розв'язання логічних завдань тощо.
Самообслуговування:
Аналіз здатності дитини до самостійного виконання простих повсякденних дій,
таких як одягання, роздягання, користування приборами тощо.
Здоров'я
та фізичний стан: Оцінка загальної фізичної готовності до навчання, включаючи
рівень здоров'я, відсутність обмежень у фізичних активностях.
Ці аспекти можуть варіювати в залежності від підходів до діагностики, національних стандартів та особливостей конкретної дитини. Результати діагностики готовності дитини до школи слід розглядати комплексно, з врахуванням всіх цих аспектів, для того щоб забезпечити максимально ефективну підготовку дитини до навчання.
По
всіх методиках було виділено досить невисокий показник готовності дітей до
шкільного навчання на початок року. Так, високий рівень готовності було
виявлено у 15% дітей, середній – у 35% дітей. Показник низького рівня становить
50%. Як бачимо, майже половина дітей шестирічного віку мала низький показник
готовності до шкільного навчання на початок року. Результати констатуючого
етапу емпіричного дослідження засвідчують, що діти шестирічного віку на початок
року мають досить низький показник рівня готовності до шкільного навчання.
На
протязі року з дітьми проводилася розвиваюча робота в групах розвитку. Не
ставилися спеціальні завдання навчити дітей рахувати, писати, читати. Головним
завданням було – довести психологічний розвиток дитини до рівня готовності до
школи. Основний акцент в групі розвитку робився на мотиваційний розвиток
дитини, а саме розвиток пізнавального інтересу і навчальної мотивації.
На
кінець навчального року по всіх методиках було виділено досить високий показник
готовності дітей до шкільного навчання: високий рівень готовності було виявлено
у 50% дітей, середній – у 40% дітей. Показник низького рівня становить 10%. Як
бачимо, половина дітей шестирічного віку має високий показник готовності до
шкільного навчання на кінець року.
Ці
дані свідчать про досить позитивну картину готовності дітей до шкільного
навчання на кінець навчального року. Отже, половина (50%) дітей має високий
рівень готовності, що є дуже обнадіюючим результатом. Ще 40% дітей мають
середній рівень готовності, що також може вважатися прийнятним показником,
оскільки вони можуть продовжити працювати над своєю підготовкою перед початком
шкільного навчання. Низький рівень готовності виявлений лише у 10% дітей, що
свідчить про те, що більшість дітей отримали якесь підготовче навчання до
школи.
Загалом,
можна сказати, що результати є досить хорошими, адже значна частина дітей має
високий рівень готовності до школи. Проте, це також може спонукати до подальшої
роботи над підготовкою тих, хто має середній або низький рівень готовності, щоб
забезпечити їм кращі умови для успішного старту у шкільному навчанні.
