КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ "АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ДО УМОВ ДИТЯЧОГО САДКА"

 АДАПТАЦІЯ - це не тільки процес звикання дитини до ЗДО, а й вироблення умінь і навичок для повсякденного життя. Адаптація починається з внутрішньоутробного періоду і продовжується після народження людини до кінця життя, тому що на організм постійно діють різні подразники, до яких потрібно пристосовуватися.

Чим молодша дитина, тим більше ступінь стомлення організму і тим важче виробляються пристосувальні реакції, отже, і велике значення має індивідуальний підхід до дитини.

У якому б віці дитина не прийшла вперше в дитячий садок, для неї це сильний стрес, обумовлений кількома чинниками.

По-перше ламається звичний стереотип життя, в якому дитина почувала себе спокійно і впевнено, тому що встигла до нього пристосуватися і вже приблизно знає, що за чим у неї протягом дня і як це відбувається.

Другий надзвичайний психотравмуючий фактор - розлука з матір'ю та іншими близькими дорослими, які дбали про дитину від народження. Це породжує відчуття тривоги, невпевненості, незахищеності, до якого часто додається почуття покинутості.

Щоб переконатися, що цього не сталося, діти іноді починають поводитися неприпустимим чином, ніби перевіряючи, наскільки може розгніватися мама, яка не хоче її(його) більше бачити, а заразом і ця нова тітка, з якою її(його) залишають, і визначити, таким чином, добра вона чи зла, любить її(його) чи ні.

Нарешті, зовсім незвично для дитини і дуже важко для її нервової система знаходитися серед 15-20 однолітків. Дитина включається у достатньо складну систему відносин, розподілу іграшок та уваги вихователя, навіть рівень шуму в групі спочатку може бути сильним психотравмуючим фактором.

Дуже важливо в цей момент ставитися до дитини дуже дбайливо та уважно, прагнути допомогти їй пережити цей важкий момент, а не наполягати на своїх виховних планах, не боротися з примхами.

Психологи радять дорослим у період адаптації:

• Не впадати в паніку, коли дитина норовлива;

• Не намагатись переробляти психіку дитини;

• Розпізнати, зрозуміти, прийняти дитину такою, якою вона є.

Щоб звикання дитини до дитячого садка було максимально безболісним, потрібно зробити його поступовим.

Отже, в адаптаційний період дуже важливо:

• проявити максимум терпимості до всіх прохань і навіть примх дитини і заслужити її довіру;

• зберігати сталість обстановки у групі та порядок проходження різних подій життя, позначаючи переходи від однієї події до іншої так, щоб дитина встигала на них налаштуватися;

• знайти можливість індивідуального спілкування з кожною дитиною;

• не форсувати початок «групового» життя;

• поволі познайомити дітей один з одним та встановити непорушні правила контактування.

ПАМ'ЯТКА

для батьків з успішної адаптації дитини до дитячого садка

• Дати дитині можливість поступово звикнути до нових умов, поступово збільшувати тривалість його перебування у дитячому садку – від 1,5-2 годин до повного дня;

• Продумати, які улюблені речі, іграшки, книги дитина візьме із собою до дитячого садка;

• Служити емоційною опорою для дитини, виявляти інтерес до її справ, уважно вислуховувати все, що він розповідатиме про дитячий садок;

• Надавати педагогам допомогу у налагодженні нормального життя малюка в дитячому садку - дотримуватися в домашніх умовах режиму сну та харчування, прийнятих у дитячому садку, підтримувати звички, що виробляються у дитячому садку;

• 
  Не впадати в паніку, коли дитина норовлива;

• Не намагатись переробити психіку дитини;

• Розпізнати, зрозуміти, прийняти дитину такою, якою вона є.

  
  
  
  
  
  
  
  
  

ЧИМ ЗАЙНЯТИ ДИТИНУВ ПОГАНУ ПОГОДУ?

 Дощовий день може здатися таким самим нескінченним, як подорож Ноя в Ковчезі, тому що повний енергії малюк змушений довгий час залишатися в замкнутому просторі. Похмурий день може

пригнічувати і дорослих, і дітей, а справитися з поганим настроєм вдається не легко. Щоб не залежати від негоди, холодної погоди, дитина повинна бути в хорошій фізичній та психічній формі. І в цьому можуть допомогти ігри, захоплюючі вправи на уяву, опис яких дається у цій статті.

Якщо є можливість, запросіть до себе друзів, але не забувайте, що розважитися можна і своєю сім'єю, займаючись справами набагато кориснішими та приємнішими, ніж нескінченне сидіння перед телевізором. Пам'ятайте також, що, незважаючи на холод та вогкість за вікном, необхідно провести хоча б кілька хвилин на свіжому повітрі. Коли після дощу з'явиться сонце, пошукайте веселку на небі.

Пропонуємо декілька ігор, які можна використати для гри вдома:

• Вибери вбрання

Дощовий день — дуже вдалий час для того, щоб вбиратись. У цьому випадку непогано мати під рукою коробку або мішок зі старим одягом. Нехай дитина спробує пройтися по кімнаті в маминих туфлях на високих підборах (навіть хлопчаки отримують від цього велике задоволення) або у величезних татових черевиках, підклавши в них устілки; а ще цікаво таємниче закутатися в шаль або з важливим виглядом одягнути "ковбойський" капелюх; дуже приємно станцювати в накидці, зробленій зі спідниці, простирадла або рушника. Дівчата люблять приміряти мамині прикраси, фарбувати нігті та трошки скористатися маминою косметикою.

Запропонуйте малюкові зобразити якогось забавного персонажа, підібравши відповідний костюм. Порадьте йому постати у вигляді супермена в плащі, ковбоя в строкатій шовковій хустці та чоботях, зобразити прибульця в шоломі з іншої планети. Дитина гратиме роль, а ви вгадуватимете, хто це перед вами.

• Пошуки скарбів

Діти завжди із задоволенням щось ховають і шукають, тому пограйте зі своїм малюком у хованки або в пошуки скарбу, використовуючи іграшки або предмети домашнього вжитку. Корисно включити до гри елементи навчання.

Якщо ваша дитина вчить алфавіт, то напишіть якусь букву на кількох клаптиках паперу. Нехай малюк вийде з кімнати, поки ви їх ховаєте (тільки не намагайтеся заховати надто далеко, щоб не розчаровувати його). Покличте дитину назад та урочисто оголосіть: "У цій кімнаті у схованках зберігаються шість літер „Т". Подивимося, чи швидко ти їх знайдеш". Якщо малюкові важко, підказуйте, кажучи "гаряче", коли він наближається до захованого предмета, і "холодно", коли видаляється.

Для старшої дитини напишіть на папері літери, з яких складається його ім'я або нове слово, і виріжте їх, як для ребуса. Знайшовши літери, дитина повинна зібрати їх в одне слово (за вашою допомогою, якщо необхідно), і нехай це стане частиною гри.

Найстарші діти можуть зайнятися пошуками шести предметів, у назві яких є дві голосні літери (книга, мило, сумка, щітка, лампа, окуляри), десять предметів на літеру "Т" або шукати речі зі списку, складеного вами.

Намагайтеся зробити так, щоб у різних варіантах гри назви предметів повторювалися.

• Що пропало?

Покладіть на піднос п'ять предметів, наприклад: ключ, м'ячик, ложку, кубик та крейду. Нехай дитина уважно подивиться на ці предмети та назве кожен із них. Потім заплющить очі, а ви в цей час ховаєте один із предметів у кишеню. Знову подивившись на тацю, малюк має визначити, чого не вистачає. Щоб було цікавіше, поступово додавайте на тацю нові речі, і коли дитина освоїть гру, почніть прибирати відразу по кілька предметів. Зазвичай у цьому занятті із задоволенням беруть участь усі члени сім'ї.

Для різноманітності можна зав'язати малюкові очі, щоб він, обмацавши, визначив, що лежить на таці, а що зникло.

Сховайте предмет, який ви взяли з підносу, десь у кімнаті і пограйте в "гаряче-холодно" (говорячи "гаряче", коли дитина наближається до предмета, і "холодно", коли віддаляється); продовжуйте гру, доки він не знайде його.

• Маленька хатка

Ні для кого не секрет, що діти люблять створювати свій куточок у будинку. Іноді він знаходиться у зовсім непередбачуваному місці, наприклад, під столом. Можна напроситися в гості та розглядати разом картинки у книзі, освітлюючи ліхтариком. Або дозволити дитині проявити всю свою гостинність і пригостити маму «понарошковим» чаєм.

Якщо ж у малюка поки немає такого містечка, настав час його зробити за допомогою покривал. Це також може бути казковий притулок або вхід до іншого виміру. Все залежить від фантазії та віку дитини.

• Малювання

Це заняття багатьом малюкам набридло, але його завжди можна урізноманітнити: помалювати на шматку старих шпалер, зробити малюнок не пензликом, а пальцями чи навіть долоньками. Можна все прикрасити блискітками або навіть звичайними крупами або різнокольоровими макаронами.

• Кулінарні шедеври

Майже всі діти люблять господарювати на кухні. Зрозуміло, що складні страви вони не приготують, але своїми маленькими пальчиками цілком здатні почистити яйця, щось зліпити з тіста або змішати інгредієнти для салату. Ну і нехай трохи насмітять. Прибирати також можна разом і не менш весело!

• Ляльковий театр

Якщо через погану погоду прогулянка чи похід у цікаве місце скасовується, його завжди можна влаштувати вдома. За допомогою покривала та улюблених іграшок можна організувати справжній ляльковий театр. Казку для цього використати будь-яку або навіть придумати свою.

КОНСУЛЬТАЦІЯ "РОЛЬ БАТЬКА В ВИХОВАННІ ДІТЕЙ"

Материнська любов – це безумовне, природне та абсолютне почуття. Вона огортає дитину теплом, прийняттям, ніжністю, створює відчуття безпеки й стабільності. Проте батьківська любов і турбота не менш важливі. Часто саме вони стають для дитини джерелом впевненості у власних силах, вчать орієнтуватися у світі, долати труднощі та брати на себе відповідальність.

Хочемо ми цього чи ні, але діти залишаються найсуворішими спостерігачами й “цензорами” поведінки дорослих. Вони не лише слухають слова батьків, а й уважно спостерігають за їхніми вчинками, аналізують стосунки в сім’ї, відчувають атмосферу у домі. Саме з цих “пазлів” у майбутньому складається їхній власний світогляд, уявлення про сім’ю, любов, справедливість та відповідальність.

У дитячій пісні співається: «Тато може, тато може все, що завгодно… тільки мамою, тільки мамою не може бути…». І в цьому рядку закладено важливий смисл: мама й тато виконують у вихованні різні, але однаково необхідні функції. Психологи наголошують: мама дає дитині відчуття безумовної любові й прийняття, а тато — навички взаємодії зі світом, соціальні орієнтири, приклад мужності та рішучості. Батько – це “довга рука підтримки”: він ніби поруч, але водночас дає дитині простір для самостійності, щоб вона вчилася долати життєві труднощі без страху.

Важливо розуміти: роль батька у вихованні синів та дочок має свої нюанси.

• Для хлопчиків батько стає першим і найважливішим чоловічим прикладом. Дитина більшість часу перебуває серед жінок – вихователів у садочку, учительок у школі, де переважає жіночий колектив. Тому хлопчикам часто бракує чоловічої моделі поведінки, яку може дати тільки тато: це й ставлення до відповідальності, й уміння захищати, й робота над емоціями, й приклад гідності.

• Для дівчаток тато – це перша й найважливіша “чоловіча” фігура, від якої залежить формування відчуття захищеності, самооцінки й розуміння власної цінності. Дослідження показують, що дівчатка, чиї батьки активно залучені в їхнє виховання, виростають упевненішими, емоційно стійкішими, відкритішими до нового досвіду та здоровішими як фізично, так і психологічно.

  
  
  

Американський психолог Джо Келлі після народження своїх дочок-близнючок зазначав, що його життя розділилося на “до” і “після”. Він почав пильніше стежити за своїми словами й поведінкою, щоб не суперечити самому собі. «Ви можете говорити доньці, що вона здатна стати ким завгодно, – каже Келлі, – але якщо при цьому ви демонструєте протилежні моделі поведінки, ваші дії прозвучать гучніше за слова». Саме тому психологи радять уникати подвійних стандартів у вихованні обох статей: це руйнує почуття справедливості й довіри до світу, спотворює систему цінностей.

Отже, тато у житті дитини – це не лише годувальник чи дисциплінар, як іноді звикли думати. Це партнер у грі, наставник, захисник, приклад дорослого, який поважає інших і водночас уміє ставити межі. Саме така постать батька допомагає дитині вирости гармонійною особистістю, що знає свою цінність і впевнено крокує у дорослий світ.