«16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА»

Щороку, з 25 листопада по 10 грудня, Україна долучається до міжнародної кампанії «16 днів проти насильства», щоб привернути увагу суспільства до проблеми насильства у всіх його проявах. Особливу роль у формуванні ненасильницької культури відіграє раннє виховання, саме тому важливо залучати до участі в таких заходах навіть наймолодших — дошкільників.

Сьогодні дошкільнята ЗДО № 3 стали активними учасниками розвивального заняття «Чарівний світ порозуміння» та рольової гри «Допоможемо й не образимо». У цікавій, доступній формі діти ознайомилися з поняттями дружби, співчуття, взаємодопомоги. Вони продемонстрували гарні знання, вміння співпереживати та бажання підтримати тих, хто цього потребує. Такі заняття розвивають в дітях емоційний інтелект, вчать розпізнавати свої почуття й почуття інших, формують навички конструктивної поведінки у складних ситуаціях.

Чому це важливо саме для дітей?

• Формування цінностей змалку. Діти засвоюють основи людяності, доброзичливості, вміння вирішувати конфлікти без агресії.

• Попередження насильства у майбутньому. Дошкільний вік — найкращий період для профілактики агресивної поведінки.

• Розвиток навичок спілкування. Дитина вчиться слухати, висловлювати думки без образ і взаємодіяти з іншими конструктивно.

• Почуття безпеки. Дитина повинна знати, що вона має право на захист, і що дорослі поруч — її підтримка.

Що можуть зробити дорослі?

• Будьте прикладом. Діти копіюють поведінку дорослих. Демонструйте повагу, терпимість, доброзичливість.

• Розмовляйте з дітьми. Пояснюйте, що таке добре і що таке погано. Вчіть називати свої емоції та говорити про них.

  

• Підтримуйте. Завжди знаходьте час, щоб вислухати дитину, навіть якщо її проблеми здаються дрібними.

• Розвивайте емпатію. Читайте разом книжки з моральним змістом, обговорюйте вчинки героїв.

• Не ігноруйте сигнали. Якщо дитина розповідає про випадки агресії або виглядає пригніченою — не залишайте це без уваги.

Змінити наш світ і зробити його добрішим лише за декілька днів не вдасться нікому. Але кожен із нас може почати з малого — навчити дитину добру, підтримці, повазі до інших. Бо добро завжди повертається бумерангом до тих, хто його дарує.

МАЙСТЕР-КЛАС «ОБЕРІГ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО ЗАХИСНИКА»

Сьогодні у дошкільнят ЗДО № 3 відбувся особливий, душевний і символічний захід — майстер-клас «Оберіг для українського захисника», присвячений Дню Захисників і Захисниць України. У цей день малята не лише виготовляли виріб своїми руками, а й вчилися співпереживати, висловлювати вдячність, шанувати тих, хто щодня боронить нашу країну.

Обереги — це не просто елемент української культури. Це прадавні символи сили, добра і захисту, які з покоління в покоління дарували українці один одному в найважливіші моменти життя. Для захисту наших воїнів маленькі патріоти вирішили створити ангела-охоронця — ніжного янгола з розкритими крилами, що символізує мир, добро та оберіг над Україною.

Янголята, виготовлені з любов’ю дитячими руками, прикрашені в національних кольорах, несуть у собі особливу силу — силу щирої дитячої молитви, надії, віри в перемогу. Ці обереги стануть не просто сувенірами — вони стануть теплими згадками про дім, нагадуванням воїнам, що їх люблять, чекають і пишаються ними.

Особливо зворушливим став момент, коли до дітей завітала захисниця України, мама одного з наших вихованців. Разом із дітьми вона виготовляла янголів, надихаючи малят своїм прикладом. Така зустріч ще більше зблизила дітей із реальністю сучасних подій, показала, що герої — це звичайні люди серед нас, які мають великі серця та безмежну відвагу.

Наші янголята незабаром вирушать до українських захисників, аби нагадати їм: у кожного з них за плечима — віра цілого народу, дитячі серця, що щиро моляться за їхній захист, і світле сподівання на мирне небо.

Хай наші обереги дарують силу та спокій кожному воїну, а янголи оберігають їх на фронті так, як вони оберігають усіх нас!

ПСИХОЛОГІЧНА КВЕСТ-ГРА «ГРАЮЧИСЬ – ДОЛАЄМО СТРЕС»

У ЗДО № 3 відбувся незвичайний та захоплюючий захід — психологічна квест-гра «Граючись – долаємо стрес», яку провела практичний психолог закладу. Метою гри стало формування в дітей важливих життєвих навичок емоційного саморегулювання, що є надзвичайно актуальним у сучасних умовах.

Квест-гру було побудовано у вигляді послідовних завдань, вправ та ігрових ситуацій, що сприяли створенню доброзичливої атмосфери та максимально залучили дітей до активної взаємодії.

Наші маленькі учасники:

• Вдосконалювали вміння контролювати свої емоції, що сприяло зміцненню впевненості у собі та розвитку творчого потенціалу.

• Навчалися знижувати рівень тривожності, страху та стресу за допомогою цікавих завдань, руханок, елементів арт-терапії та дихальних практик.

• Аналізували власні та чужі вчинки, вчилися розуміти їхній вплив на емоційний стан людини.

• Закріплювали знання про почуття, настрої та емоції, практикували розпізнавання власних емоційних станів і вивільнення від негативних переживань.

Квест не лише подарував дітям гарний настрій, а й дав їм корисні інструменти для самодопомоги в емоційно складних ситуаціях. Завдяки ігровому формату діти легше сприймали нову інформацію та змогли глибше усвідомити значення емоцій у повсякденному житті.

Захід завершився позитивними результатами: кожна дитина винесла з нього важливий досвід, нові знання та впевненість у власних силах, що обов’язково допоможе їй у майбутньому краще справлятися зі стресами та викликами.

Граючись — діти вчаться жити в гармонії з собою та світом!

Поради батькам: як допомогти дитині долати стрес та керувати емоціями

1. Будьте уважними до емоцій дитини
   Щодня запитуйте: «Як ти себе почуваєш? Що тебе сьогодні засмутило чи потішило?» — це допомагає дитині усвідомлювати та називати свої почуття.

2. Не знецінюйте дитячих переживань
   Фрази типу «Не вигадуй», «Це дрібниці» — можуть змусити дитину замовчувати свої емоції. Краще скажіть: «Я розумію, що тобі зараз нелегко».

3. Навчайте конструктивно висловлювати емоції
   Допоможіть дитині замінити агресію словами: «Я злюся, бо...» або «Мені сумно, бо...». Пояснюйте, що всі емоції — важливі, але не всі вчинки є прийнятними.

4. Подавайте приклад
   Діти вчаться, спостерігаючи. Демонструйте, як ви справляєтесь зі стресом: «Я хвилююсь, тому глибоко дихаю» або «Я засмучений, тому піду трохи відпочину».

5. Використовуйте ігри та творчість
   Малювання, рольові ігри, казкотерапія, конструювання — це ефективні способи емоційного розвантаження та самовираження.

6. 
   Підтримуйте сталий розпорядок дня
   Режим та передбачуваність дають дітям відчуття безпеки та знижують рівень тривожності.

7. Робіть дихальні вправи разом
   Прості вправи на глибоке дихання — це легкий та ефективний інструмент для зняття напруги у дітей (і дорослих!).

8. Проводьте час разом
   Навіть кілька хвилин щирого спілкування щодня — без гаджетів — допомагають дитині відчувати любов і підтримку.

9. Будьте терплячими
   Формування емоційної грамотності — це процес. Підтримуйте дитину навіть тоді, коли вона помиляється.

10. Звертайтеся по допомогу
    Якщо помічаєте в дитини постійну тривожність, страхи, агресію або замкнутість — не соромтесь звернутися до практичного психолога.

---

🧡 Пам’ятайте: емоційна стійкість дитини — запорука її майбутнього щасливого та гармонійного життя. А найкращим ресурсом для малечі завжди була і буде — любов та підтримка батьків.

ДІАГНОСТИКА ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО ШКОЛИ

 

Діагностика готовності дитини до школи складається методик, які проводяться у два етапи. Перший етап проводиться на початку учбового року (листопад). Він спрямований для виявлення рівня розвитку психічних процесів у дітей. За результатами діагностування надаються рекомендації вихователям та батькам над чим потрібно працювати на протязі року. Другий етап проводиться в кінці учбового року (квітень). Він спрямований на виявлення готовності дитини до школи. За результатами діагностики готовності до школи надаються консультації вихователям та батькам.

Діагностика готовності дитини до школи включає оцінку різних аспектів, які впливають на її успішний старт у навчанні. Результати такої діагностики можуть допомогти вчителям, батькам та іншим педагогічним спеціалістам зрозуміти потреби та можливості дитини і відповідно підготувати її до навчання в школі. Ось деякі аспекти, які можуть включатися до результатів діагностики:

Соціальна готовність: Оцінка взаємодії дитини з однолітками та дорослими, здатність висловлювати свої думки, спілкуватися, дотримуватися правил гри та спільних активностей.

Емоційна готовність: Аналіз рівня саморегуляції емоцій, уміння впоратися зі стресом, розділяти, співчувати та відчувати емпатію до інших дітей.

Пізнавальна готовність: Оцінка здатності дитини сприймати нову інформацію, розвивати увагу, пам'ять, мислення, уяву та творчість.

Мовна готовність: Аналіз розвитку мовних навичок, зокрема володіння мовними структурами, здатність до висловлювання думок та слухання інших.

Моторна готовність: Вивчення рівня розвитку моторики, координації рухів, міцності та витривалості.

Когнітивна готовність: Оцінка розвитку когнітивних навичок, таких як розрізнення форм, кольорів, літер, розв'язання логічних завдань тощо.

Самообслуговування: Аналіз здатності дитини до самостійного виконання простих повсякденних дій, таких як одягання, роздягання, користування приборами тощо.

Здоров'я та фізичний стан: Оцінка загальної фізичної готовності до навчання, включаючи рівень здоров'я, відсутність обмежень у фізичних активностях.

Ці аспекти можуть варіювати в залежності від підходів до діагностики, національних стандартів та особливостей конкретної дитини. Результати діагностики готовності дитини до школи слід розглядати комплексно, з врахуванням всіх цих аспектів, для того щоб забезпечити максимально ефективну підготовку дитини до навчання.

По всіх методиках було виділено досить невисокий показник готовності дітей до шкільного навчання на початок року. Так, високий рівень готовності було виявлено у 15% дітей, середній – у 35% дітей. Показник низького рівня становить 50%. Як бачимо, майже половина дітей шестирічного віку мала низький показник готовності до шкільного навчання на початок року. Результати констатуючого етапу емпіричного дослідження засвідчують, що діти шестирічного віку на початок року мають досить низький показник рівня готовності до шкільного навчання.

На протязі року з дітьми проводилася розвиваюча робота в групах розвитку. Не ставилися спеціальні завдання навчити дітей рахувати, писати, читати. Головним завданням було – довести психологічний розвиток дитини до рівня готовності до школи. Основний акцент в групі розвитку робився на мотиваційний розвиток дитини, а саме розвиток пізнавального інтересу і навчальної мотивації.

На кінець навчального року по всіх методиках було виділено досить високий показник готовності дітей до шкільного навчання: високий рівень готовності було виявлено у 50% дітей, середній – у 40% дітей. Показник низького рівня становить 10%. Як бачимо, половина дітей шестирічного віку має високий показник готовності до шкільного навчання на кінець року.

Ці дані свідчать про досить позитивну картину готовності дітей до шкільного навчання на кінець навчального року. Отже, половина (50%) дітей має високий рівень готовності, що є дуже обнадіюючим результатом. Ще 40% дітей мають середній рівень готовності, що також може вважатися прийнятним показником, оскільки вони можуть продовжити працювати над своєю підготовкою перед початком шкільного навчання. Низький рівень готовності виявлений лише у 10% дітей, що свідчить про те, що більшість дітей отримали якесь підготовче навчання до школи.

Загалом, можна сказати, що результати є досить хорошими, адже значна частина дітей має високий рівень готовності до школи. Проте, це також може спонукати до подальшої роботи над підготовкою тих, хто має середній або низький рівень готовності, щоб забезпечити їм кращі умови для успішного старту у шкільному навчанні.

КОНСУЛЬТАЦІЯ «ЯК ВИРІШУВАТИ ДИТЯЧІ КОНФЛІКТИ?»

 

Вирішення дитячих конфліктів є важливою навичкою для дітей, оскільки воно допомагає їм розвивати соціальні вміння, співпрацю та розуміння інших. Ось кілька порад, які можуть допомогти у вирішенні дитячих конфліктів:

1.     Створіть безпечне середовище: Забезпечте дітям безпечне і сприятливе середовище, де вони можуть вільно висловлювати свої почуття та думки. Встановіть правила щодо поваги, взаєморозуміння та конструктивної комунікації.

2.     Навчіть емпатії: Розвивайте в дітях навички співпереживання та емпатії. Навчіть їх розуміти почуття та потреби інших людей. Показуйте приклади емпатії і співчуття у вашому власному спілкуванні з дітьми.

3.     Сприяйте активному слуханню: Навчіть дітей активно слухати інших і розуміти їхню точку зору. Заохочуйте їх поставити себе на місце іншої людини, щоб отримати більш повне розуміння ситуації.

4.     Знайти компроміс: Заохочуйте дітей шукати спільні рішення та компроміси, які враховують потреби всіх сторін. Допоможіть їм знайти кращі варіанти, які задовольнять усіх.

5.     Використовуйте розмову та пояснення: Підтримуйте дітей у вирішенні конфліктів шляхом спілкування та пояснення. Показуйте їм, як обговорювати свої проблеми, як висловлювати свої почуття та думки з повагою до інших. Важливо навчити їх слухати один одного та шукати взаєморозуміння.

6.     Підтримка неконфліктної поведінки: Заохочуйте дітей до неконфліктної поведінки. Навчіть їх використовувати слова замість агресії або фізичної сили. Показуйте приклади конструктивних способів вирішення конфліктів, наприклад, запитанням, обговоренням або компромісом.

7.     Розберіть конфлікт після того, як спалахнула емоція: Після того, як емоції в спорі заспокояться, допоможіть дітям проаналізувати ситуацію і знайти шляхи вирішення конфлікту в майбутньому. Запитайте, як вони відчувають себе після конфлікту та як можна уникнути подібних ситуацій.

8.     Показуйте приклад: Будьте позитивними моделями для дітей. Показуйте, як ви вирішуєте конфлікти мирно, як шукаєте компроміси та співпрацюєте з іншими. Вони навчаються багато від спостереження за вами.

9.     Залучайте дітей до спільних активностей: Спільні активності можуть зміцнювати співробітництво та сприяти побудові позитивних стосунків між дітьми. Заохочуйте їх працювати разом над спільними проектами або грати в командних іграх.

10. Використовуйте позитивні слова та способи спілкування: Підкреслюйте важливість позитивного мовлення та способів спілкування. Навчіть дітей вживати ввічливі слова, розмірковувати над своїми висловлюваннями та уникати образливих або загрозливих слів.

11. Використовуйте рольову гру: Рольова гра може бути корисним інструментом для навчання дітей соціальним навичкам і вирішенню конфліктів. Шляхом гри, діти можуть експериментувати з різними ролями та ситуаціями, вчитися розуміти позицію іншої людини та шукати способи вирішення конфлікту.

12. Залучення батьків та вчителів: Співпраця між батьками і вчителями грає важливу роль у вирішенні дитячих конфліктів. Вони можуть обмінюватися інформацією про конфліктні ситуації, спільно працювати над розв'язанням та підтримувати дитину в навчанні соціальних навичок.

Вирішення дитячих конфліктів є важливим аспектом їхнього соціального розвитку. Пам'ятайте, що конфлікти є нормальною частиною життя і можуть бути можливістю для навчання та зростання. Зосереджуйтеся на створенні сприятливого середовища, де діти можуть виробляти соціальні навички, розв'язувати конфлікти мирним шляхом і виростати у впевнених, толерантних та взаєморозуміючих особистостей.

КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ «ЯК НАВЧИТИ ДИТИНУ ЦИВІЛІЗОВАНО ВИРАЖАТИ ГНІВ?»

Вчення дитини цивілізованому вираженню гніву є важливим аспектом профілактики булінгу. навчання дітей ефективному вираженню своїх емоцій допомагає їм впоратися зі злістю і конфліктними ситуаціями без вдачі до насильства або агресії.

Ось кілька порад, які можуть бути корисні:

1.       Будьте прикладом: дорослі повинні бути моделлю для дітей, показуючи, як ефективно виражати свої емоції. контролюйте свою власну реакцію на гнів та конфлікти, використовуйте конструктивні способи вираження своїх почуттів.

2.       Встановіть правила: розмовляйте з дитиною про правила прийнятного вираження гніву. навчіть її, що насильство, образи і агресивність неприйнятні. поясніть, що існують альтернативні способи вираження гніву, які допомагають вирішувати конфлікти мирним шляхом.

3.       Вчіть використовувати слова: навчіть дитину використовувати слова, щоб описати свої почуття і виразити свої потреби. показуйте їй, як використовувати «я-повідомлення» для комунікації з іншими людьми. наприклад, замість агресивного «ти ніколи не граєш зі мною чесно!», можна сказати «я почуваюся ображеним, коли ти не дотримуєш правил гри».

4.       Вчіть знаходити рішення: підтримуйте дитину в пошуку альтернативних шляхів вирішення конфліктів. навчіть її шукати компроміси, слухати інших, знаходити спільні рішення. Вправи з релаксації: Навчіть дитину технікам релаксації, таким як глибоке дихання, визначення емоцій, медитація або йога. Ці техніки допомагають знижувати рівень стресу і злості, допомагають зберегти спокій та вирішувати конфлікти з розумінням.

5.       Рольові ігри: Заохочуйте дитину до рольових ігор, де вона може відтворити ситуації, які викликають гнів, і знаходити альтернативні способи вираження своїх почуттів. Наприклад, можна попросити дитину зобразити себе та іншу дитину у конфлікті, а потім разом знайти способи вирішення ситуації без агресії.

6.       Підтримка емоцій: Показуйте дитині, що її емоції важливі і прийнятні. Створюйте безпечну та сприятливу атмосферу, де вона може вільно висловлювати свої почуття. Підтримуйте її, допомагайте зрозуміти, що гнів є нормальною емоцією, але важливо навчитися контролювати його і виражати його конструктивно.

7.       Вчіть вирішувати проблеми: Навчіть дитину вирішувати проблеми з допомогою діалогу та співпраці. Покажіть їй, як шукати компроміси, знаходити спільні інтереси і шляхи до мирного вирішення конфліктів. Допоможіть їй розвивати навички ефективної комунікації.

8.       Вправи з релаксації: Навчіть дитину технікам релаксації, таким як глибоке дихання, визначення емоцій, медитація або йога. Ці техніки допомагають знижувати рівень стресу і злості, допомагають зберегти спокій та вирішувати конфлікти з розумінням.

9.       Рольові ігри: Заохочуйте дитину до рольових ігор, де вона може відтворити ситуації, які викликають гнів, і знаходити альтернативні способи вираження своїх почуттів. Наприклад, можна попросити дитину зобразити себе та іншу дитину у конфлікті, а потім разом знайти способи вирішення ситуації без агресії.

10.   Підтримка емоцій: Показуйте дитині, що її емоції важливі і прийнятні. Створюйте безпечну та сприятливу атмосферу, де вона може вільно висловлювати свої почуття. Підтримуйте її, допомагайте зрозуміти, що гнів є нормальною емоцією, але важливо навчитися контролювати його і виражати його конструктивно.

11.   Вчіть вирішувати проблеми: Навчіть дитину вирішувати проблеми з допомогою діалогу та співпраці. Покажіть їй, як шукати компроміси, знаходити спільні інтереси і шляхи до мирного вирішення конфліктів. Допоможіть їй розвивати навички ефективної комунікації.

Важливо наголосити, що процес навчання цивілізованому вираженню гніву потребує часу, постійної підтримки та терпіння. Дитина може мати важкі моменти іноді, і це є нормальним. Важливо бути терплячим і надати їй можливість вчитися з власного досвіду.

Також варто звернути увагу на можливі тригери гніву у дитини і спробувати їх запобігти. Наприклад, якщо дитина часто впадає в гнів через перевантаження розкладу занять, спробуйте створити більше вільного часу для неї, щоб знизити рівень стресу.

Не забувайте, що підтримка і розуміння з боку батьків та оточуючих людей має велике значення для успішного навчання дитини цивілізованому вираженню гніву. Будьте терплячими, надайте дитині можливість висловлювати свої емоції, слухати її і підтримувати у пошуку конструктивних шляхів вирішення конфліктів.

Якщо проблема з вираженням гніву продовжується або має серйозний вплив на дитину, розгляньте можливість звернутися до професійного психолога або терапевта для додаткової підтримки і порад.

ПРАВИЛА СТРЕСОСТІЙКОСТИ ТА ПРОТИДІЇ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ

Емоційний стан і стресостійкість педагога безпосередньо впливають на емоційний стан учнів та атмосферу в групі. Тому надзвичайно важливо, щоб педагоги подбали про себе в періоди високої невизначеності та стресу, щоб знайти власні ресурси стійкості та життєвої енергії.

• Пам'ятайте про особисті значення.

Стрес і перевтома призводять до того, що люди починають сумніватися в правильності своїх дій і рішень, або, навпаки, беруть це на свої плечі занадто велику відповідальність. Під час війни такий дисбаланс у поведінці яскраво виражений, оскільки людина перебуває в стані незахищеності та втрачає свої здібності контролювати ситуацію. Звернення до особистих почуттів допомагає відновити баланс.

Варто відзначити, чому була обрана професія вчителя, яку цінність має така діяльність, що вас надихає і мотивує. Вам потрібно сформулювати свої думки в одному-двох реченнях, візьміть і запишіть їх, зобразіть в малюнку чи колажі та розмістіть на рівні очей у робочій зоні.

• Рефлексувати. Важливо розпізнати, на які процеси та проблеми в професійному та приватному житті можна вплинути, а які знаходяться поза зоною контролю.

У ході рефлексії варто відповісти на такі запитання: • Які звички та практики добре працюють, приносять результат та наповнюють вас ресурсом в професійному та особистому житті? • З якими проблемами ви стикаєтесь, чи можете на них вплинути? • Що для цього потрібно та які ресурси впливу ви вже маєте? • Які ресурси для вирішення проблем ви можете залучити або які нові ідеї та способи використати? 

• Трансформуйте свою діяльність. Слід розглянути можливість адаптації практик навчання та виховання, щоб зробити їх більш актуальними, ефективними та комфортними в сучасному середовищі. Наприклад, внести в план уроку вправи на саморегуляцію, пошук ресурсу для подальшої роботи та відновлення емоційного стану.

• Інвестуйте в професійні та особисті відносини. Залучення громади, підтримка близьких та однолітків допомагають пережити стресову ситуацію, пов’язану з війною, соціальна підтримка допомагає відновити безперервність життя. Варто будувати коло професійних контактів, приєднуйтеся до професійних спільнот і платформ для обміну досвідом та пошуку нових цікавих форм роботи. Корисно приділяти достатньо часу спілкуванню з близькими і друзями, підтримувати емоційний зв'язок і піклуватися один про одного.

• Знайдіть час для відпочинку. У зв’язку з необхідністю адаптації навчально-методичних матеріалів і зі збільшенням робочого навантаження межі між роботою та особистим часом часто стираються, і перемикатися стає все важче. Варто змінити рід діяльності, знайти баланс між розумовою працею та фізичною активністю. Необхідно визначити час, що присвячений тільки собі та своїм близьким - це може тривати кілька годин вранці і ввечері.

• Визначте та використовуйте ресурси відновлення. У стресовій ситуації здатність відновити свої ресурси має першочергове значення, тому вам потрібно прислухатися до себе та визначити джерела своїх ресурсів. Кожна людина має своє унікальне поєднання ресурсів для боротьби з несприятливими обставинами. Слід визначити, що сприяє відновленню емоційної рівноваги: ​​фізичні вправи, творчість, читання, музика, спілкування, ходіть на прогулянки тощо та регулярно приділяйте час цим заняттям. 

• Розставте пріоритети та поставте чіткі цілі. Кожен день або тиждень складайте список завдань для виконання (не більше десяти). Потім потрібно розставити пріоритети по кожному з пунктів формуючи своєрідну «оцінку» завдань. На наступному етапі необхідно визначити три найважливіші завдання і зосередити на них основні зусилля.

Формулюючи цілі, важливо враховувати різні сфери життя та те, як вони узгоджуються з особистими цінностями. Формулюючи власні цілі, пам’ятайте, що вони мають бути конкретними, вимірними, досяжними, актуальними та своєчасними.

• Хваліть і винагороджуйте себе. Важливо навчитися відзначати маленькі та великі перемоги. Щодня або щотижня необхідно аналізувати прогрес у досягненні цілей, записувати найважливіші моменти в блокнот. Обов’язково винагороджуйте себе за виконання завдання.